Есе "Походження людини"

Мене чомусь цікавило завжди,

Так звідкіля ж з’явилися всі люди?

І ким були ці наші прабатьки?

І родичів між ким шукати буду?

Так умба-юмба, племені шаман,

Завжди вважав, що ми пішли від звірів.

Що лев когось зродив, когось шакал,

Хтось від свиней пішов, а хтось від зміїв.

А впевнений в собі святий отець,

Розповідав сюжет із Заповіту:

Господь, себе узявши за взірець,

На шостий день людину зміг зліпити.

Та першим, вчений Дарвін для людей

Зміг наукову дати точку зору:

Від мавп людина родовід веде

Еволюційною драбиною угору.

У зоопарку бачила я мавп,

І не хотілося б такого предка мати,

Тому й рішила, що тепер сама

Повинна досконально розібратись.

В підручнику параграфи прочла,

І різні коментарії в газеті.

За вихідні я навіть віднайшла

Багато різних сайтів в Інтернеті.

Я працювала плідно і старанно,

Щоб вивести теорію цікаву.

Теорія ця точна, не оманна –

Я не шукаю нагород і слави.

Років мільйонів десять так назад

Був теплий клімат, йшли рясні дощі.

Земля була, неначе райський сад,

Росли трава, дерева і кущі.

В лісах умови для життя відмінні –

Там вдосталь їжі, захист є чудовий,

Тому всі мавпи людиноподібні

Вмить заселили Африки простори.

Але чи, може, помінявся клімат,

Чи, може, дуже сонце припікло,

В природі відбулися певні зміни

І це нещастя мавпам принесло.

В лісах дерев, бач, залишилось мало,

Ще й недостатньо їжі вже на них.

І наші предки всі голодували

Тому з дерев спустилися вони.

Але тут скрізь навколо хижі звірі,

В них ікла є страшні і пазурі.

І з ними битись бракувало сили,

Тож гинули дорослі і малі.

Великі є у Африці озера,

Вони і прісні, теплі і мілкі.

І риби в них завжди сила-силенна,

Молюски є, і плавають пташки .

А головне – це те, що дикі звірі

На полювання в воду не ідуть.

А ще в озерах мало крокодилів,

Вони все більше у річках живуть.

Тож нашим мавпам нікуди діватись,

Або вмирай, або у воду лізь.

Ось так і вийшло те, що предки наші

По тих озерах жити розбрелись.

Хоча були озера мілкуваті,

Але існує істина одна:

Що там де мілко – риби небагато,

Бо риба любить там, де глибина.

А ще в воді людина важить менше,

І менше навантаження на таз,

Тож це дало можливість нашим предкам

Навчитися ходити на ногах.

А той хто міг на двох ногах стояти –

Подалі в воду міг уже зайти,

І мав можливість, щоб прогодувати

І декількох самичок він завжди.

Відразу вільні їхні руки стали,

Отож навчились плавати в воді,

Хребет і груди швидко розвивались,

Покрови також зникли хутряні.

А вільні руки – діло це велике,

У руки можна ще й ломаку взяти

Зробити з неї дуже гостру піку,

Щоби велику рибу вполювати.

Та у воді ти не знайдеш ломаки –

На березі гирлигу слід шукати,

Загострити, гілки також зламати,

Лише тоді на полювання брати.

До того ж,треба гострий розум мати

Та ще, звичайно, і умілі руки.

Як маєш – зможеш ти прогодувати

Жінок, дітей та навіть і онуків.

Стадами наші предки завжди жили:

Жінки й чоловіки, старі й малі.

І хоч старі вже полювать не вміли

І здобич чатувати не могли,

Знаннями всеж і досвідом чудовим

Із іншими вони могли ділитись.

Ось так у них своя з’явилась мова,

Щоби змогли вони переродитись.

Ще еволюцію людської популяції

Пришвидшило і те, що ті озера

Містилися отам, де радіація

Виходила із тріщин в літосфері.

До сих би пір жили в озерах люди,

Та стали ті озера висихати.

То що ж тепер робити люди будуть?

На сушу треба знову повертатись!

І у людей за парочку мільйонів

Вже відбулися величезні зміни:

Вони вже стали майже двометрові,

Прямоходячі та фізично сильні.

У їх руках кийки і каменюки,

Вони вже цілим стадом полювали.

Тепер вже навіть хижаки великі

Отих людей остерігатись стали.

Тому-то поступово предки наші

Всі розійшлися по усій планеті.

І заселили степ, пустелі, хащі,

І острови, і цілі континенти.

І скрізь умови для життя відмінні,

І важко було предкам виживати.

Але всі люди відрізнялись вмінням

До будь яких умов пристосуватись.

І ось тому у регіонах різних

Поміж собою люди відрізнялись.

Але той шлях важкий еволюційний

Не завжди подолати їм вдавалось.

Загинули в віках пітекантропи,

І синантропи, і неандертальці.

І тільки той, хто звикнув до роботи,

Хто був розумний – той і розвивався.

А більший мозок – збільшує можливість

Із скрути вийти в небезпечні роки.

І проявити вміння і сміливість,

Відвагу в ті часи страшні, жорстокі.

Невдовзі клімат круто помінявся:

Із півночі посунув льодовик,

Та люди розвели тоді багаття,

Зігріли і дорослих, і малих.

Та ще й хутром покрили теплим тіло,

В печерах стали люди проживати.

Їм спілкування дозволяло вміло

Шлях полювання вдома спланувати.

А от коли закінчать полювати,

То смачно нагодують всю родину,

Тотем на стінах стануть малювати

Свого життя привабливі картини.

З’явились так релігія й культура,

Наука і різновиди мистецтва.

Державні також виникли структури:

Це армія для захисту і церква.

Ще мислення абстрактне, праця, мова,

Завирувало скрізь життя суспільне –

Дало усе це нашим предкам змогу

Цивілізацію створить надійну.